Волков Олександр Олександрович

Народився 27 травня 1948 в місті Горлівка Донецької області. Російський. Член Комуністичної партії з 1973 року.
У 1970 році закінчив Харківське вище військово-авіаційне училище льотчиків імені двічі Героя Радянського Союзу С. І. Грицевця. Служив у Військово-повітряних силах льотчиком-інструктором. Має кваліфікації «Військовий льотчик 1-го класу» і «Льотчик-випробувач 2-го класу».
У загоні радянських космонавтів з 1976 року.


Перший космічний політ
17 вересня - 21 листопада 1985 А. А. Волков спільно з В. В. Васютін і Г. М. Гречко зробив як космонавт-дослідник на КК «Союз Т-14» та орбітальній науковій станції «Салют-7» політ, тривалістю 64 діб 21 год 52 хв.
Була здійснена стиковка корабля з орбітальним науково-дослідним комплексом «Салют-7» - «Союз Т-13», на якому працював екіпаж основної експедиції (В. А. Джанібеков і В. П. Савіних).


Другий космічний політ
26 листопада 1988 - 27 квітня 1989 А. А. Волков спільно з С. К. Крикальову і Жан-Лу Кретьєном скоїв як командир КК «Союз ТМ-7» і орбітальної наукової станції «Мир» тривалістю 151 добу 11 годин 10 хвилин .
Була здійснена стиковка корабля з орбітальним науково-дослідним комплексом «Мир» - «Союз Т-13», на якому працював екіпаж основної експедиції (В. Г. Титов, М. Х. Манаров і В. В. Поляков). А. А. Волков спільно з французьким космонавтом Ж-Л. Кретьєном здійснив вихід у відкритий космос. Тривалість виходу в космос склала 5 годин 57 хвилин.


Третій космічний політ
2 жовтня 1991 - 25 березня 1992 А. А. Волков спільно з Т. О. Аубакіровим і Ф. Фібеком (Franz Viehböck) скоїв у якості командира КК «Союз ТМ-13» та орбітальній науковій станції станції «Мир» тривалістю 175 діб 2:00 52 хвилини.
Була здійснена стиковка корабля з орбітальним науково-дослідним комплексом «Мир» - «Союз ТМ-12», на якому працював екіпаж основної експедиції (А. П. Арцебарскій і С. К. Крикалев).
А. А. Волков спільно з С. К. Крикальову здійснив вихід у відкритий космос. Тривалість виходу в космос склала 4 годин 12 хвилин.
Сумарний час в космосі - 391 доби 11 годин 54 хвилини. Мав два виходи у відкритий космос загальною тривалістю 10 годин 9 хвилин.



Нагороди

Герой Радянського Союзу (20 грудня 1985 року)
Орден Леніна (20 грудня 1985 року)
Орден Жовтневої Революції (1989 року)
Орден Дружби народів (25 березня 1992 року) - за успішне здійснення космічного польоту на орбітальній станції «Мир» і проявлені при цьому мужність і героїзм [1]
Медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня (9 квітня 1996 року) - за заслуги перед державою, великий внесок у підготовку та завершення першого етапу російсько-американського співробітництва в області пілотованих космічних польотів за програмою «Світ-Шаттл» [2]
Медаль «За заслуги в освоєнні космосу» (12 квітня 2011 року) - за великі заслуги в галузі дослідження, освоєння і використання космічного простору, багаторічну сумлінну працю, активну громадську діяльність [3]
Вісім ювілейних медалей
Командор ордена Почесного легіону (Франція, 1989)
Орден «За заслуги» III ст. (Україна, 12 квітня 2011 року) - за значний особистий внесок у розвиток ракетно-космічної галузі, здобутки у створенні і впровадженні космічних систем і технологій, високу професійну майстерність [4]
Орден Орла 2-го ступеня (Асоціація промисловців Росії, 2 травня 1992)

Левченко Анатолій Семенович

Анато́лій Семе́нович Ле́вченко (21 травня 1941 — 6 серпня 1988) — радянський космонавт українського походження, Герой Радянського Союзу (1987), 64-й космонавт СРСР і 207-ма людина у космосі, льотчик-космонавт СРСР (№ 63), капітан запасу. Здійснив один космічний політ тривалістю 7 діб 21 година 58 хвилин 12 секунд. Помер через 7 місяців після польоту, у віці 47 років, від пухлини головного мозку.


Анатолій Левченко народився 21 травня 1941 року в селі Основинці Краснокутського району Харківської області УРСР у сім'ї слюсара і водія-механіка Семена Павловича Левченка (1904—1943) та завідувачки дитячим садком Параски Троxимівни (1904—1968). Їхній рід походив від Івана Івановича Каразіна, засновника Краснокутського дендропарку. Водія-механіка невдовзі мобілізували до Червоної армії, а в 1943 році він загинув на війні — в його машину влучила авіабомба.


Наказом № 630 начальника Льотно-дослідницького інституту Левченка зарахували до групи спеціальної підготовки за програмою «Буран» (12 липня 1977). Вже через рік він отримав позитивний висновок Головної медичної комісії, і 1 лютого 1979 року наказом № 34 Міністерства авіаційної промисловості його зарахували до головної групи для підготовки за програмою «Буран». Майже два роки Левченко проходив загальнокосмічну підготовку в Центрі підготовки космонавтів імені Гагаріна. 30 липня 1980 року рішенням медичної комісії Левченка рекомендували зарахувати до групи космонавтів-дослідників, а за два місяці він вже був її членом. В серпні наступного року Левченко увійшов до складу загону космонавтів-випробувачів ЛДІ. А 12 лютого 1982 року, після здачі всіх заліків із загальнокосмічної підготовки,отримав кваліфікацію «космонавт-випробувач».

Левченко пройшов повний курс загальнокосмічної підготовки, а також підготовки до польотів на орбітальному кораблі «Буран» і кораблях типу «Союз». З вересня 1982 по травень 1983 року він готувався до польоту у складі дублювального екіпажу з Володимиром Васютіним і Віктором Савіних, проте невдовзі його вивели з екіпажу у зв'язку зі зміною програми польотів на «Салют-7». З грудня 1983 року на базі ЛДІ Левченко проходив підготовку до космічного польоту на кораблі «Буран», під час якої відпрацьовував системи ручного управління і автоматичної посадки на літаку-лабораторії Ту-154 і літаку МІГ-25, оснащених системами управління «Бурану». За планами Міністерства авіаційної промисловості і ЛДІ, Левченко повинен був стати командиром дублювального екіпажу для першого космічного польоту «Бурану» разом з космонавтом-випробувачем Олександром Щукіним. Він проходив підготовку як командир екіпажу разом з Геннадієм Стрекаловим.

У 1983 році Левченку надали звання капітана авіації і перевели в запас[6]. Менше ніж за рік, з 20 червня 1986 по 21 травня 1987, він виконав 4 польоти на «БТС-02» (атмосферний літак-аналог «Бурану») для відпрацювання системи автоматичної посадки. Як командир і другий пілот двічі рулював «БТС-02». За випробування авіаційної техніки указом Президії Верховної Ради СРСР 15 серпня 1986 року Левченку було присвоєно звання «Заслужений льотчик-випробувач СРСР». А 4 лютого 1987 року його призначили заступником начальника Галузевого комплексу підготовки космонавтів-випробувачів при ЛДІ, зі збереженням посади космонавта-випробувача і льотчика-випробувача 1-го класу.

З 1 березня 1987 року Левченко проходив підготовку до космічного короткострокового польоту у складі групи. З 11 травня по 8 грудня 1987 він безпосередньо готувався до польоту на орбітальну станцію «Мир» як космонавт-дослідник основного екіпажу, разом із Володимиром Тітовим і Мусою Манаровим.



Анатолій Левченко здійснив перший і останній у своєму житті космічний політ з 21 по 29 грудня 1987 року як космонавт-дослідник на кораблі «Союз ТМ-4». Разом із ним стартували Володимир Тітов і Муса Манаров. Левченко кілька днів провів на борту орбітальної станції «Мир» і повернувся на Землю на «Союзі ТМ-3» разом із командиром Юрієм Романенко і бортінженером Олександром Александровим[7]. Під час польоту космонавт проводив експеримент з дослідження можливості управління «Бураном» в період гострої адаптації до невагомості на спеціальному стенді, розміщеному в побутовому відсіку «Союзу ТМ-4». Загальна тривалість польоту на станцію «Мир» і назад на Землю склала 7 діб 21 година 58 хвилин 12 секунд.

29 грудня 1987 року, через 30 хвилин після приземлення (найкоротший відпочинок після польоту за всю історію космонавтики[1]), Левченко сів за штурвал літака Ту-154 та МІГ-25. Унікальний експеримент провели, щоб з'ясувати, чи здатний людський організм швидко здолати вплив невагомості[3]. На літаках, обладнаних системами управління «Бурану», Левченко успішно виконав самостійні польоти до міста Жуковський Московської області, де розташовується ЛДІ, і назад на Байконур.

За мужність і героїзм, проявлені під час космічного польоту, указом Президії Верховної Ради СРСР від 29 грудня 1987 року Левченко був удостоєний звання Герой Радянського Союзу, Льотчик-космонавт СРСР і нагороджений медаллю «Золота Зірка» та орденом Леніна.

Шонін Георгій Степанович

Дитинство провів у Балті. Місто Балта космонавт називав «містом, в якому тепло». Закінчив Єйське військово-морське ордена Леніна авіаційне училище (1957), Військово-повітряну інженерну академію імені Жуковського (1968), Вищі академічні курси при Військовій академії Генерального штабу (ВАГШ) ЗС СРСР ім. К. Є. Ворошилова (1988). Кандидат технічних наук (1978).

У 1957–1960 служив льотчиком, старшим льотчиком у ВВС Балтійського і Північного флотів. 7 березня 1960 був зарахований до загону космонавтів (був у складі першого набору в цей загін).

11 жовтня — 16 жовтня 1969 брав участь в космічному польоті як командир корабля «Союз-6» (бортінженер — Валерій Кубасов). Тривалість польоту склала 4 доби 22 години 42 хвилини 47 секунд. Це був перший груповий політ трьох космічних кораблів, під час якого проводилося їх маневрування — також у космосі знаходились у той самий час «Союз-7» і «Союз-8». Під час польоту вперше у світі були здійснені експерименти з проведення зварювальних робіт в космосі на апаратурі, розробленій в Інституті електрозварювання імені Є. О. Патона (установка «Вулкан»). Також був проведений експеримент «Факел» з виявлення запусків балістичних ракет.

22 жовтня 1969 року за успішний політ Шоніну надано звання Героя Радянського Союзу.

У 1970–1973 — начальник відділу (військові програми «Алмаз» і «Союз-ВІ») першого управління, в 1976–1979 — начальник другого управління (тренувальна база) Центру підготовки космонавтів. У 1979 відрахований із загону у зв’язку з переходом на льотну посаду у ВПС.

У 1979–1980 — заступник командувача 5-ю повітряною армією Одеського військового округу.

У 1980–1983 — заступник командувача ВПС Одеського військового округу.

У 1983–1988 — начальник управління Апарату начальника озброєнь ВПС, займався питаннями дослідного будівництва і серійних замовлень.

У 1988–1990 — начальник 30-го Центрального НДІ авіаційної і космічної техніки Міністерства оборони СРСР.

У 1990 звільнений в запас.

Помер 6 квітня 1997 року у Зоряному містечку від серцевого нападу.

Кизим Леонід Денисович

Вчився в середній школі, яку закінчив в 1958 році. Після школи вступив в Чернігівське вище військове училище льотчиків, яке закінчив в 1963 році. Служив в Військово-повітряних силах СРСР.

В загін космонавтів (Група ВПС № 3) зарахований в 1965 році. В загоні пройшов повний курс загальнокосмічної підготовки, а також курс підготовки до польотів на космічних кораблях «Союз» і «Союз Т», орбітальній станції «Салют». Паралельно з підготовкою вчився в Військово-повітряній академії (ВПА) ім. Ю. А. Гагаріна, яку закінчив в 1975 році.

Перший політ в космос здійснив на космічному кораблі «Союз Т-3» в якості командира корабля. В екіпаж також входили Олег Григорович Макаров і Геннадій Михайлович Стрекалов. Політ проходив з 27 жовтня по 10 листопада 1980 року. За час польоту екіпажем був виконаний комплекс ремонтних робіт на борту станції «Салют-6». Загальний час перебування в космосі склав 12 днів 19 годин 7 хвилин і 42 секунди.

Другий політ в космос здійснив на космічному кораблі «Союз Т-10» в якості командира корабля. В екіпаж також входили Володимир Олексійович Соловйов та Олег Юрієвич Атьков. Політ проходив з 8 лютого по 2 жовтня 1984 року. Під час польоту, протягом 237 днів працював на борту станції «Салют-7». Приймав на борту станції дві експедиції: радянсько-індійську в складі Геннадія Михайловича Стрекалова, Юрія Васильовича Малишева і індійського космонавта Ракеша Шарми, а також екіпаж космічного корабля «Союз Т-12» — Ігоря Петровича Волка, Володимира Олександровича Джанибекова, Світлану Євгенівну Савицьку. Під час роботи на станції зробив шість виходів у відкритий космос (разом з Володимиром Соловйовим). Повернувся на Землю на космічному кораблі «Союз Т-11». Загальна тривалість другого польоту склала 236 днів 22 години і 49 хвилин, загальна тривалість перебування у відкритому космосі — 22 години 50 хвилин.

Третій політ здійснив на космічному кораблі «Союз Т-15» в якості командира корабля. В екіпаж також входив Володимир Соловйов. Політ проходив з 13 березня до 16 липня 1986 року. Під час польоту брав участь у роботах на орбітальних станціях «Салют-7» і «Мир». Загальна тривалість третього польоту склала 125 днів і 56 секунд.

Вийшов у відставку у 2001 році.

З 1992 року працював заступником командувача Військово-космічними силами Міністерства оборони Російської Федерації. Після — начальником Військово-космічної академії імені А. Ф. Можайського (Санкт-Петербург).

Був одружений, двоє дітей.

Береговий Георгій Тимофійович

 Гео́ргій Тимофі́йович Берегови́й (*15 квітня 1921, Федорівка (Карлівський район), Полтавська область — †30 червня 1995) — льотчик-космонавт СРСР, генерал-лейтенант, двічі Герой Радянського Союзу (єдиний удостоєний першої зірки Героя за подвиг під час Німецько-радянської війни, а другої — за політ у космос).


Біографія

Народився 15 квітня 1921 року в селі Федорівка нині Карлівського району Полтавської області.

У довоєнні роки жив, вчився і працював у м. Єнакієве. Під час навчання в середній школі в Єнакієвому був інструктором, потім керівником міської секції авіамоделювання.[1] Після закінчення восьмого класу в 1938 році почав трудову діяльність на Єнакіївському металургійному заводі. Займався в Єнакіївському аероклубі. Того ж року покликаний в Радянську армію. У 1941 році закінчив Ворошиловоградську школу військових льотчиків імені Пролетаріату Донбасу.

Учасник німецько-радянської війни з червня 1942 року. Льотчик, командир ланки, командир ескадрильї 90-го гвардійського штурмового авіаційного полку (4-а гвардійська штурмова авіаційна дивізія, 5-й штурмовий авіаційний корпус, 5-а повітряна армія, 2-й Український фронт). За роки війни зробив 186 бойових вильотів. За героїзм, мужність і відвагу, проявлені в льотних боях Великої Вітчизняної війни, 26 жовтня 1944 року удостоєний звання Героя Радянського Союзу.

Після завершення війни в 1948 році закінчив вищі офіцерські курси і курси льотчиків-випробувачів. У 1948—1964 роках працював льотчиком-випробувачем. Освоїв десятки типів літаків. У 1956 році закінчив Військово-повітряну академію (нині імені Ю. А. Гагаріна). 14 квітня 1961 року був удостоєний звання заслуженого льотчика-випробовувача СРСР.

У 1963 році зарахований до загону радянських космонавтів (1963 Група ВПС № 2 (додатковий набір). Пройшов повний курс підготовки до польотів на кораблях типу "Союз". 26 — 30 жовтня 1968 року здійснив космічний політ на космічному кораблі "Союз-3". У польоті була проведена перша в історії спроба злучення в космосі з безпілотним кораблем "Союз-2" в тіні Землі. Політ продовжувався 3 доби 22 години 50 хвилин 45 секунд. За здійснення космічного польоту 1 листопада 1968 року нагороджений другою медаллю «Золота Зірка» Героя Радянського Союзу.

22 січня 1969 в Московському кремлі під час урочистої зустрічі космонавтів офіцер Віктор Ільїн обстріляв автомашину, в якій їхав Береговий, прийнявши її за автомобіль Брежнєва (помилці сприяла деяка зовнішня схожість Берегового з Брежнєвим). Береговий був легко поранений осколками лобового скла; шофер поруч з Береговим був смертельно поранений.

Депутат Верховної Ради СРСР 8 — 10-го скликань (1974—1989). Лауреат Державної премії СРСР (1981). Вів велику громадську роботу. У 1978 році як депутат взяв участь і допоміг реабілітуватися в житті двічі засудженому 28-річному жителю Єнакієве Віктору Януковичу.

У 1972—1987 роках — начальник Центру підготовки космонавтів. У 1987 році в званні генерал-лейтенант пішов у відставку.

Помер 30 червня 1995 року, під час операції на серці. Похований в Москві.



Нагороди

Нагороджений двома орденами Леніна, двома орденами Червоного Прапора, орденом Богдана Хмельницького III ступеня, орденом Олександра Невського, двома орденами Вітчизняної війни I ступеня, двома орденами Червоної Зірки, орденом «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР» III ступеня, медалями.

Нагороджений золотою медаллю імені К. Е. Ціолковського АН СРСР, золотою медаллю імені Ю. А. Гагаріна (FAI). Герой Соціалістичної Праці НРБ. Нагороджений багатьма іноземними орденами і медалями. Почесний громадянин міст Луганськ, Єнакієве, Вінниця, Калуга (Росія), Плевен, Слівен (Болгарія).

Арцебарський Анатолій Павлович

Анатолій Павлович Арцебарський (рос. Анатолий Павлович Арцебарский, * 9 вересня 1956, смт. Просяна Покровського району Дніпропетровської області УРСР) — радянський льотчик-космонавт українського походження, льотчик-випробувач, Герой Радянського Союзу, полковник запасу.

Здійснив політ на «Союзі ТМ-12» та орбітальному комплексі «Мир» (травень — жовтень 1991).

Попов Леонід Іванович

Леонід Попов народився 31 серпня 1945 в місті Олександрія Кіровоградської області. З 1952 до 1959 року навчався в Олександрійській школі № 17. Середню освіту здобув в середній школі № 6.

У 1968 році закінчив Чернігівське вище військове училище льотчиків (ВВАУЛ) з дипломом «льотчик-інженер».

У 1976 році закінчив факультет заочного навчання у Військово-повітряній академії (ВПА) ім. Ю. А. Гагаріна. Блискуче оволодів мистецтвом польоту на швидкісних реактивних винищувачах. Закінчив також Військову академію Генерального штабу ПС СРСР ім. К. Є. Ворошилова (1989). Генерал-майор авіації (1990).

Здійснив 3 космічних польоти. Перший політ (1980) тривав 185 діб, проходив на космічному кораблі «Союз-35» з посадкою на «Союз-37». За успішне виконання завдань польоту Леоніду Попову було присвоєно звання «льотчик-космонавт СРСР» та звання Героя Радянського Союзу.

Другий політ відбувся у 1981 році на космічному кораблі «Союз-40» в складі міжнародного космічного екіпажу. Політ тривав 9 діб, польотне завдання було успішно виконано. За цей політ Леоніду Попову присвоєно звання двічі Героя Радянського Союзу.

Третій політ було здійснено на космічному кораблі «Союз Т-7» та орбітальній станції «Салют-7».

Леонід Попов одружений, має сина та доньку. Зараз мешкає в місті Москва. Космонавту в його рідному місті Олександрія було встановлено пам'ятника на площі, названій в його честь.



Нагороди та звання

•Двічі Герой Радянського Союзу (1980, 1981).
• Три ордена Леніна (1980, 1981, 1982)
• Герой Угорської Народної Республіки (1980).
• Герой Праці Соціалістичної Республіки В'єтнам (1980).
• Герой Республіки Куба (1980).
• Герой Соціалістичної Республіки Румунія (1981).
• Заслужений майстер спорту СРСР.
• Льотчик-космонавт СРСР
• Державна премія України (1982).
• Почесний громадянин м. Олександрія.

Також нагороджений десятьма ювілейними медалями.

Леони́д Константи́нович Каденю́к

Леонід Костянтинович Каденюк (укр. Леонід Костянтинович Каденюк; 28 січня 1951) - перший космонавт незалежної України, льотчик-випробувач, генерал-майор ВПС України.

Народився 28 січня 1951 року в селі Клішківці Хотинського району Чернівецької області. Українець.


Леонід Костянтинович Каденюк (укр. Леонід Костянтинович Каденюк; 28 січня 1951) - перший космонавт незалежної України, льотчик-випробувач, генерал-майор ВПС України.

Народився 28 січня 1951 року в селі Клішківці Хотинського району Чернівецької області. Українець.










Освіта

• 1967-1971 роки - курсант Чернігівського вищого військового авіаційного училища льотчиків. Спеціальність: «Пілотування та експлуатація літальних апаратів», кваліфікація - льотчик-інженер.

• 1976-1978 роки - Центр підготовки космонавтів ім. Ю. А. Гагаріна. Кваліфікація: Льотчик-космонавт.

• У 1977 році закінчив школу льотчиків - випробувачів при Науково-випробувальному інституті імені В. П. Чкалова ВПС СРСР.

• 1985-1989 роки - Московський авіаційний інститут. Кваліфікація: Інженер-механік.

• З 2006 року - кандидат технічних наук.



Служба в СРСР і Росії



• З 1971 року - льотчик-інструктор 701 учбового авіаполку Чернігівського вищого військового авіаційного училища льотчиків.



• З 1976 по 1983 рік і з 1988 по 1992 рік - в загоні космонавтів СРСР.



• З березня 1983 року - командир ланки в Липецькому центрі перенавчання.



• У 1984-1988 роках - льотчик-випробувач і пілот-інструктор в Науково-випробувальному інституті імені В. П. Чкалова ВПС СРСР.



Після розпаду СРСР прийняв російське громадянство. Був членом загону космонавтів Росії, військовослужбовцям ВПС Росії.



Служба на Україні і космічний політ



У 1995 році прийняв громадянство України [1].



З 1995 року - в групі космонавтів Національного космічного агентства України.



19 листопада - 5 грудня 1997 скоїв короткостроковий (15 діб 16 годин) космічний політ як експериментатора на американському космічному кораблі-шатлі «Колумбія» (STS-87).



Згідно спільною заявою України та США, даний політ був «покликаний максимально розширити стратегічне співробітництво між Україною та Сполученими Штатами Америки» [джерело не вказано 1217 днів].



З січня 1998 року - начальник управління авіації Військ ППО України.



З липня 1999 року - позаштатний помічник Президента України Л. Д. Кучми з питань авіації і космонавтики.



З 2001 року - заступник начальника Головної військової інспекції при Президентові України.



З 2002 року - народний депутат України. З червня 2002 року - заступник Голови Комітету Верховної ради України з національної безпеки і оборони.



З 14 лютого 2006 року - член Комісії з питань космічної діяльності [2]



З січня 2011 року - радник Прем'єр-міністра України з питань авіації і космонавтики.



Нагороди та звання

Герой України (з врученням ордена «Золота Зірка», 3 грудня 1999 року) - за заслуги перед Українською державою у розвитку космонавтики, визначний особистий внесок у зміцнення міжнародного співробітництва в космічній сфері [3].

Орден «За заслуги» III ст. (Україна, 12 квітня 2011 року) - за значний особистий внесок у розвиток ракетно-космічної галузі, здобутки у створенні і впровадженні космічних систем і технологій, високу професійну майстерність [4]

Орден «За мужність» I ступеня (19 січня 1998 року) - за видатний внесок у підвищення міжнародного авторитету національної космічної галузі, особисту мужність і героїзм, проявлені при проведенні українсько-американських наукових досліджень на борту космічного корабля «Колумбія» [5].

Іменна вогнепальна зброя (25 січня 2001 року) - за особисті заслуги у забезпеченні обороноздатності України, зразкове виконання військового і службового обов'язку [6].

6 медалей.

Почесний громадянин міста Чернівці (2001 рік).

Медаль «За космічний політ» (США, НАСА, 1997 рік)







Звання та ранги







Військові звання Збройних сил СРСР



Лейтенант (5 листопада 1971 року).

Старший лейтенант (1973 рік).

капітан (23 лютого 1976 року).

Майор (12 квітня 1979 року).

Підполковник (18 серпня 1982 року).

Полковник (25 жовтня 1986 року)





Військові звання Збройних сил України



з 15 лютого 1996 року - у відставці.

Генерал-майор (20 січня 1998 року) [7].

З 2006 року - у відставці.



Ранг державного службовця



1 ранг державного службовця







Визначення «Перший космонавт України»



Каденюк, на думку різних джерел, наприклад державної Укрпошти, що випустила поштову марку «Леонід Каденюк - перший космонавт України», вважається «першим космонавтом України». Каденюк є першим громадянином незалежної України, вчинили космічний політ; за станом на серпень 2011 року він також є єдиним громадянином України, вчинили космічний політ після проголошення її незавісісмості 24 серпня 1991. Леонід Каденюк також згадується як «перший космонавт незалежної України» в офіційних документах Президента України.



Каденюка називають також «першим українцем, який побував у космосі», що не зовсім точно, оскільки першим космонавтом-українцем, який побував у космосі, є Павло Попович, який літав у космос у 1962 році і став четвертим космонавтом СРСР. Павло Попович також згадується як «перший український космонавт» в офіційних документах Верховної Ради та Кабінету міністрів України.





Цікаві факти



Леонід Каденюк літав у космос на шатлі «Колумбія», який згодом зазнав катастрофи (у 2003 році). У момент підготовки до польоту на мисі Канаверал той же космічний корабель багаторазового використання знімали у фільмі «Армагеддон»:

«Армагеддон» знімався у мене на очах, коли я проходив підготовку в США. Одного разу ми приїхали на мис Канаверал, на чергове тренування, і там проходять зйомки. Наш корабель «Колумбія» був живий декорацією в цьому фільмі. Сама ідея фільму дуже хороша і актуальна. Але сам фільм я сприймав дуже погано. Там було багато вибухів, а такого не буває. Вони показали російську орбітальну станцію, полковника у папасі - це мені не сподобалося. Насправді, американські астронавти з великою повагою ставляться до російських космонавтам.



- «Космонавт Леонід Каденюк». Комсомольська правда - Україна, 11 квітня 2009







Освіта

• 1967-1971 роки - курсант Чернігівського вищого військового авіаційного училища льотчиків. Спеціальність: «Пілотування та експлуатація літальних апаратів», кваліфікація - льотчик-інженер.

• 1976-1978 роки - Центр підготовки космонавтів ім. Ю. А. Гагаріна. Кваліфікація: Льотчик-космонавт.

• У 1977 році закінчив школу льотчиків - випробувачів при Науково-випробувальному інституті імені В. П. Чкалова ВПС СРСР.

• 1985-1989 роки - Московський авіаційний інститут. Кваліфікація: Інженер-механік.

• З 2006 року - кандидат технічних наук.



Служба в СРСР і Росії



• З 1971 року - льотчик-інструктор 701 учбового авіаполку Чернігівського вищого військового авіаційного училища льотчиків.



• З 1976 по 1983 рік і з 1988 по 1992 рік - в загоні космонавтів СРСР.



• З березня 1983 року - командир ланки в Липецькому центрі перенавчання.



• У 1984-1988 роках - льотчик-випробувач і пілот-інструктор в Науково-випробувальному інституті імені В. П. Чкалова ВПС СРСР.



Після розпаду СРСР прийняв російське громадянство. Був членом загону космонавтів Росії, військовослужбовцям ВПС Росії.



Служба на Україні і космічний політ



У 1995 році прийняв громадянство України [1].



З 1995 року - в групі космонавтів Національного космічного агентства України.



19 листопада - 5 грудня 1997 скоїв короткостроковий (15 діб 16 годин) космічний політ як експериментатора на американському космічному кораблі-шатлі «Колумбія» (STS-87).



Згідно спільною заявою України та США, даний політ був «покликаний максимально розширити стратегічне співробітництво між Україною та Сполученими Штатами Америки» [джерело не вказано 1217 днів].



З січня 1998 року - начальник управління авіації Військ ППО України.



З липня 1999 року - позаштатний помічник Президента України Л. Д. Кучми з питань авіації і космонавтики.



З 2001 року - заступник начальника Головної військової інспекції при Президентові України.



З 2002 року - народний депутат України. З червня 2002 року - заступник Голови Комітету Верховної ради України з національної безпеки і оборони.



З 14 лютого 2006 року - член Комісії з питань космічної діяльності [2]



З січня 2011 року - радник Прем'єр-міністра України з питань авіації і космонавтики.



Нагороди та звання

Герой України (з врученням ордена «Золота Зірка», 3 грудня 1999 року) - за заслуги перед Українською державою у розвитку космонавтики, визначний особистий внесок у зміцнення міжнародного співробітництва в космічній сфері [3].

Орден «За заслуги» III ст. (Україна, 12 квітня 2011 року) - за значний особистий внесок у розвиток ракетно-космічної галузі, здобутки у створенні і впровадженні космічних систем і технологій, високу професійну майстерність [4]

Орден «За мужність» I ступеня (19 січня 1998 року) - за видатний внесок у підвищення міжнародного авторитету національної космічної галузі, особисту мужність і героїзм, проявлені при проведенні українсько-американських наукових досліджень на борту космічного корабля «Колумбія» [5].

Іменна вогнепальна зброя (25 січня 2001 року) - за особисті заслуги у забезпеченні обороноздатності України, зразкове виконання військового і службового обов'язку [6].

6 медалей.

Почесний громадянин міста Чернівці (2001 рік).

Медаль «За космічний політ» (США, НАСА, 1997 рік)







Звання та ранги







Військові звання Збройних сил СРСР



Лейтенант (5 листопада 1971 року).

Старший лейтенант (1973 рік).

капітан (23 лютого 1976 року).

Майор (12 квітня 1979 року).

Підполковник (18 серпня 1982 року).

Полковник (25 жовтня 1986 року)





Військові звання Збройних сил України



з 15 лютого 1996 року - у відставці.

Генерал-майор (20 січня 1998 року) [7].

З 2006 року - у відставці.



Ранг державного службовця



1 ранг державного службовця







Визначення «Перший космонавт України»



Каденюк, на думку різних джерел, наприклад державної Укрпошти, що випустила поштову марку «Леонід Каденюк - перший космонавт України», вважається «першим космонавтом України». Каденюк є першим громадянином незалежної України, вчинили космічний політ; за станом на серпень 2011 року він також є єдиним громадянином України, вчинили космічний політ після проголошення її незавісісмості 24 серпня 1991. Леонід Каденюк також згадується як «перший космонавт незалежної України» в офіційних документах Президента України.



Каденюка називають також «першим українцем, який побував у космосі», що не зовсім точно, оскільки першим космонавтом-українцем, який побував у космосі, є Павло Попович, який літав у космос у 1962 році і став четвертим космонавтом СРСР. Павло Попович також згадується як «перший український космонавт» в офіційних документах Верховної Ради та Кабінету міністрів України.





Цікаві факти



Леонід Каденюк літав у космос на шатлі «Колумбія», який згодом зазнав катастрофи (у 2003 році). У момент підготовки до польоту на мисі Канаверал той же космічний корабель багаторазового використання знімали у фільмі «Армагеддон»:

«Армагеддон» знімався у мене на очах, коли я проходив підготовку в США. Одного разу ми приїхали на мис Канаверал, на чергове тренування, і там проходять зйомки. Наш корабель «Колумбія» був живий декорацією в цьому фільмі. Сама ідея фільму дуже хороша і актуальна. Але сам фільм я сприймав дуже погано. Там було багато вибухів, а такого не буває. Вони показали російську орбітальну станцію, полковника у папасі - це мені не сподобалося. Насправді, американські астронавти з великою повагою ставляться до російських космонавтам.



- «Космонавт Леонід Каденюк». Комсомольська правда - Україна, 11 квітня 2009